1961 — 2009
Один з лідерів українського трансавангарду та арт-сквоту “Паризька комуна”.
Народився у Харкові.
Український художник, живописець, графік, відеомитець, автор об’єктів та інсталяцій.
Закінчив “Харківське театральне училище”, відділення театрально-декораційного живопису (1980), “Київський державний художній інститут”, відділення монументального живопису (1988).
У 1989 році, разом з іншими молодими художниками, став учасником пленеру в місті Седнів, який зіграв важливу роль в усвідомленні художниками своєї творчої самоідентифікації.
Входив до мистецького угрупування “Паризька комуна” (1990 — 1994).
1996 разом з Лесею Заєць заснував “Інститут нестабільних думок”, у складі якої був представлений в українському павільйоні на Венеційській бієнале у 2008 році.
Один з перших українських художників, хто звернувся до відео-арту. На початку 90-х екранізував власну поему-акцію “Спляча красуня в скляній труні”.
У роботах поєднував поняття ірреальності, простоти і буденності.
Останні роки життя жив в Києві та Мюнхені, де працював дизайнером продукції для телебачення та кіно, а також для анімації.
Учасник “52-ї Венеціанської бієнале” (2007).
Спогади Василя Рябченка (Одеса). Матеріал створено за підтримки «Українського культурного фонду».
Роботи Олександра Гнилицького (Київ), подаровані Віктору Покиданцю (Миколаїв)
Экспозицию выставки Александра Гнилицкого (Киев) можно посмотреть до 26 марта в "Мистецьком Арсенале" (Киев).
Залишився тиждень до завершення виставки Олександра Гнилицького (Київ) у «Мистецькому Арсеналі» (Київ). Архівний матеріал Зіни Підалькіної (Київ), записаний з Гнилицьким і діджеєм Lemon (Бровари) в 2007 році.
Сьогодні о 18.30 в «Мистецькому Арсеналі» (Київ) відкриття виставки Олександра Гнилицького (Київ) «Реальність ілюзії». Архівне інтерв’ю з художником (2003 р).