Супруненко Андрій

Архітектор, колекціонер

Народився в Киеве в 1961 році в родині київської інтелігенції.

Виховувався в атмосфері мистецтва, музики та літератури.    

У 12 років потрапив в Дрезденську галерею і тема мистецтва увійшла життя. Я був вражений Сікстинською Мадонною.

Подобалися малюнки діда, сам теж малював. Дід збирав ці малюнки в альбоми, сформувавши ставлення до мистецтва, творчості, як до цінності.

У 70-х поступив В Київський художній інститут (нині НАОМА) на факультет архітектури, що дало поштовх всьому, з чого почалося інше життя. І складно сказати, що вплинуло на  формування архітектора і колекціонера більше – живопис, графіка, скульптура чи архітектура. Це був синтез.

Викладали зірки, теорію архітектури – професор Микола Тищенко, історію архітектури – професор Юрій Асєєв, також Лариса Скорик, Мусій Катирнога,  Борис Примак, Анатолій Добровольський.

В контексті професіоналізму був всеїдним.

Серйозним моментом для мистецтва був один з Андріївських спусків в 1980-х роках, проводився він тоді в березні, було ще дуже холодно, йшов сніг. Це була неформальна виставка під відкритим небом. Тоді вона була вікном у щось інше. Роботи інсталювалися на обшарпаних стінах старих будинків.

З початком перебудови, перших кооперативів працював робота в одному проектному інституті, не витримав режимного об’єкта з пропусками і перейшов на вільні хліби.

Почав займатися з університетськими друзями розписами, оформленням в Косові, Кишиневі, Сороках. Розписував фасади, санаторії.

Потім поїхав до Польщі.

У 1994-му році зайнявся дизайном інтер’єрів зі своїм колишнім одногрупником, чим займається і досі.

Потім була Америка. Мав будівельний бізнес. Будував приватні будинки.

Повернувся з Америки в кінці 1999-го року, коли художня ситуація в Києві була дуже бурхлива. Познайомився з Аллою Ботанової, – творцем архітектурної критики в Україні, яка тоді працювала в московських виданнях – «Салон» і «Кращі інтер’єри». Вона дала багатьом архітекторам і дизайнерам путівку в життя тим, що розміщувала їх роботи в журналах.

Завдяки Аллі Ботановій відбулося знайомство з Пашею Маковим. Потім познайомився з Олегом Тістолом, відвідував галерею Марата Гельмана на Костьольній, заходив до Карася, де познайомився з Володимиром Будніковим і Владою Ралко.

Перші картини купив на Андріївському узвозі, але серйозне колекціонування почалося з придбання декількох робіт Паші Макова.

2001-2003 – були продуктивними, художники створювали програмні твори, в майстернях скупчилися роботи за 90-х років. Щось з цього купував. Так знакові речі тих років стали основою колекції.

У 2012 році в рамках бієнале сучасного мистецтва в Києві ARSENALE зробив проект «Перспектива». Натхненником проекту був  Антон Соломуха.

У 2015 році зробив проект «Вони втомилися» в галереї на 32 Vozdvizhenka Arts House. Це була репліка до покоління, до тих художників, яких цінує і поважає.

Живе і працює в Києві та на Кіпрі.